Українські народні весільні пісні

Українські народні весільні пісні є невід’ємною частиною родинно-обрядового ритуалу одруження. Весь цільний обряд весілля становить драматичне дійство, в якому кожний етап оспівується характерними піснями. З прадавніх часів наші предки вважали за потрібне супроводжувати важливі життєві події піснями, в яких змальовувався зміст та настрій свята. Пісенно-поетичні твори, які виконувались на весіллі, відігравали символічне значення та створювали неповторну колоритну атмосферу. Головними героями весільних пісень звичайно були наречені. Їм приурочували різноманітні пісні пов’язані з обрядами викупу нареченої, розплетенням коси, надяганням весільного вінка тощо.

Важливість події весілля відігравала ключову роль не лише в житті нареченого та нареченої. Не аби яку роль та важливість, у такій радісній події, відігравали батьки. Величезна кількість пісень присвячена саме їм. В таких піснях лунає подяка за всі ті добрі справи, які батьки робили для своїх дітей протягом життя, за те, що навчили поважати рідних, старших, сусідів і т.д. Наречена окремо присвячувала ряд українських народних весільних пісень матері, в яких дякувала за її безмежну милість, за те, що навчила господарству та різним ремеслам, за те що ночі не досипала переживаючи та турбуючись про свою квітку життя. Образ матері змальований як в веселих та і в дещо сумних образах. Радість оспівана в піснях, де зображене прощання молодої з безтурботним дівоцтвом, та набуттям нового соціального стану – молодиці. Весь сум події пов'язаний з прощанням нареченої з рідним домом та батьками. Ця тема була надто печальною у випадках, коли молодий був з іншого села та забирав молоду з собою за сотні миль від рідного дому.

До співання українських народних весільних пісень ставились дуже відповідально. Ця справа довірялась лише дівчатам та жінкам, чоловікам належала роль монологів та діалогів. Існував чіткий сценарій за яким слід було співати, і ні в якому разі не порушувати послідовність. Співання пісень розпочиналось з передвесільного обряду випікання святкового короваю. Звичайно, що при такому обряді були присутні лише самі жінки, які й співали ритуальні пісні. Вони здебільшого носили замовляльний характер, оскільки вважалось, що хліб здатен перейняти всю енергетику існуючу навколо нього. До процесу випікання та до самого короваю відносились дуже шанобливо, що й оспівувалось в символічних піснях. Допускались до обряду приготування лише жінки та лише ті,  які були щасливими в подружньому житті, мали дітей та були гарними господинями. 

Оскільки весілля це театрально-драматичне дійство, кількість людей, які приймають участь в святкуванні необмежена. Суттєву роль виконують також  свати, старости, бояри, та яка ж свадьба без молоденьких подружок нареченої, які протягом всього святкування виконують українські народні весільні пісні та допомагають молодим і їх батькам. Отже свято весілля, як подія, яка є надзвичайно важливою в житті кожного  парубка та дівчини, не може обійтись без гідного, веселого музичного супроводу.