Фольклорні пісні

Фольклорні пісні є частиною багатої усної народної творчості. Особливо популярними та поширеними були обрядові, ліричні пісні, пісні билини тощо. Розвиток фольклору на Русі безпосередньо пов'язаний з язичницькими віруваннями народу, адже до введення християнства віра народу мала анімістично-магічний характер. Все ж таки не зважаючи на поширення та вплив християнства, язичницькі обряди та поезія ще досить довгий час тримались в народних масах. Особливо розвинений був календарно-обрядовий фольклор, оскільки саме він, ще навіть за язичницьких часів був пов'язаний з річними народними святами. Селянський побут протягом багатьох століть складав та розвивав цей вид творчості, адже саме завдяки пісням вони висловлювали всі почуття та емоції пов’язані з різними життєвими подіями.

З розвитком та зміцненням Київської Русі, в народу збільшувався інтерес до подій минулого, діячів  та побуту народу. Набуло широкого поширення таке явище, як історичні перекази. Передавались вони усно від покоління до покоління у формі героїчних билин. Саме вони були найдавнішим і першим  жанром героїчного епосу українського народу. Билини, як різновид фольклорної пісні, мають суто українське походження. Вони виникли в княжу епоху Київської Русі основуючись на абсолютно конкретних та реальних історичних подіях.  В них йде згадка лише про такі міста, як Київ, Галич. Чернігів. Основними сюжетними темами билин є політичні зв’язки, соціальна політика та відносини, торгівля держави тощо. В билинах представлено та відображено існування двох світоглядних систем – християнської та міфологічної. Оскільки ці системи не протиставлені одна одній, а навпаки, переплітаються, це може означати, що навіть в дохристиянський період русичі мали епічну традицію, яка дійшла й до наших днів, хоча у дещо скороченому та видозміненому вигляді.

Билини вважаються автентичним героїчним епосом, який належить українському народу. Центральними образами таких пісень є міфічні герої. Наявність таких образів та персонажів, дає підставу ставити українські билини в один ряд з епосами інших народів, в яких головну роль відігравали люди з надзвичайними можливостями, вміннями та великою силою. Незважаючи на наявність міфологічних елементів, билини є історичним епосом, і ні в якому разі не художнім вимислом. Все ж таки,  в таких фольклорних піснях переважає історична конкретика, а саме відтворення місця подій, імен князів та їх нащадків, вказання тих чи  інших подвигів або життєвих подій пов’язаних з ними. Основним джерелом історичних балад є літописи, із записами діянь та життєвих історій князів. Широкого відображення в билинах знаходять також і християнський світогляд, літературні традиції та біблійні елементи. Музиканти та поети які жили та працювали при княжому дворі були учасниками та очевидцями всіх важливих подій, і звичайно відтворювали їх в художній формі. Отже, для українців билини є справжнім історичним епосом.

Отже фольклорні пісні є частиною українських пісень та української музики.